Пам’ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років.

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули від голоду, заподіяного сталінським режимом, пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після трагедії XX століття, була присвячена виховна година, організована Оліховою Л.В., класним керівником 239 групи трактористів-машиністів с/г виробництва.

Якими словами можна описати Україну того періоду, яка поклала в землю мільйони своїх людей. Голодомор став для України національною катастрофою. За різними даними голодною смертю померло від 3,5 до 9 млн. осіб.

Про страшні муки українського народу у 1932-1933 роках відомо ще небагато. В Україні про голодомор було заборонено говорити. Лише наприкінці 1980-1990 років з’явилися наукові статті, спогади очевидців, публікації в пресі.

Протягом голодних 1932-1933 років мільйони людей в Україні померли. Вони пішли з життя тому, що у них було забрано останній шмат – останню надію на порятунок. Хіба можна про це забути?

Сьогодні ми маємо все: хліб і до хліба.

І за це ми повинні дякувати Богові і трудівникам, чиїми руками вирощується хліб.