18:49
Ти близький і рідний нам, Тарасе!

Знову і знову повертаємось ми до Шевченка. Вже стільки мовлено і написано, що здається, немає серед його творів недослідженої поезії чи хоча б рядка. Та чи пощастило Митцю на розуміння, чи не стало його ім`я символом без знання змісту? 

Ми чуємо «Шевченко», і в уяві виникають асоціації – «народний», «національний», «перший», «поборник волі», «захисник народу».

                   Ти живий Кобзар,

                              І пісні твої шанують по світу

 І тобі Кобзар

         Зносять, шани дар

                 Твої вдячні онуки і діти

Вираженням глибокої шани до Т.Г. Шевченка як одного з творців рідної мови, будителя народу до боротьби проти соціального і національного гноблення є славна традиція проведення щорічних виховних заходів в Снігурівському професійному ліцеї.

Літературно-музична композиція «По сторінках Шевченкового Кобзаря» змусила замислитися присутніх: хто ми? Чиїх батьків діти? Осягнути своє національне коріння .

Поезія – це завжди неповторний дотик до душі. І в глядачів, і в учасників заходу співала душа, від дотику до неї поезій Кобзаря.

Проникливо і чуттєво пролунали поезії у виконанні учасників заходу: уривки з поем «Лілея» (учениці 207 групи «ОКН»  Мамчур Юлії), «Тополя» (учениці 306 групи «ОКН» Залевської Вікторії), «Причинна», «Катерина» (викладача української мови та літератури Оліхової Л.В.), поезії «Мені однаково, чи буду…» (заступника директора з навчально-виховної роботи Захарової О.Ю.), «Плач Ярославни» (учениці 106 групи кухарів Захарової Світлани).

В перерві між читанням поезій звучать пісні на словах Кобзаря: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Така її доля», «Садок вишневий коло хати» та інші.

Поетичні перлини Митця залишили глибокий слід в душах і уяві учнів. Вони ведуть діалог з поетом і його героями, пишуть твори – мініатюри на теми: «Багатограність творчості Шевченка», «Жіноча доля в творах Кобзаря».

Учасники заходу акцентували увагу глядачів на тому, що Шевченко хоча фізично давно відійшов від нас, але залишив нам свої почуття й думки у національному оберезі – його творчій спадщині. А унікальні твори не умирають, вони світять людям, як зорі, вічно, бо вічне: рідна земля, мова, менталітет кожної нації.

Творчість Шевченка допомагає нам у бурхливому морі життя не загубити Віру, Надію, Любов.

 

Викладач української

мови та літератури

Снігурівського професійного ліцею

Оліхова Л.В.

Переглядів: 395 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
close